Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу — одного з найтрагічніших злочинів радянського режиму XX століття. Цього дня у 1944 році розпочалася примусова масова депортація кримських татар з території їхнього історичного дому — Криму — до віддалених районів Середньої Азії та Сибіру. Операція тривала лише кілька днів, але змінила долю цілого народу на десятиліття.

За наказом Сталіна близько 200 тисяч кримських татар були вивезені у нелюдських умовах. Протягом перших років вигнання загинуло, за різними оцінками, до половини депортованих — від голоду, хвороб і важкої праці. Людей звинувачували в «колективній зраді» без суду, доказів чи можливості захисту.

Цей акт масового насильства був визнаний геноцидом — цілеспрямованим знищенням етносу як окремої спільноти. Депортація залишила глибокі рани у пам’яті кримськотатарського народу, багато з яких не загоєні і донині. Лише наприкінці 1980-х років почалося повернення кримських татар на батьківщину, але із новою окупацією Криму у 2014 році переслідування знову стало реальністю.

Цього дня ми згадуємо не лише минуле, а й говоримо про сучасність. Ми висловлюємо солідарність із кримськотатарським народом, підтримуємо їхню боротьбу за право жити на своїй землі, зберігати культуру, мову та ідентичність.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Діємо.